Національно-патріотичне виховання Національно-патріотичне та громадянське виховання дітей - основний напрямок виховання особистості.
Ми прагнемо миру на Україні!
Презентацію "Патріотичне виховання" можна переглянути за посиланням:
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Формування основ громадянської свідомості у дітей дошкільного віку
Громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними. Громадянське виховання сприяє формуванню свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Найважливішим, самобутнім і неповторним періодом у становленні особистості є дитинство. У цей час формується оцінка дитиною свого “Я”, яка є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки, на ній ґрунтуються такі почуття, як відповідальність, сором, провина, совість тощо. Тому, на нашу думку, саме в цей період потрібно починати підготовку дитини до життя, неабияку увагу приділяючи громадянському вихованню. Виховання громадянських якостей у дошкільників передбачене «Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні». Так, одним із показників життєвої компетентності дошкільника є формування комплексу уявлень дитини про держави, народи, нації, суспільство як узагальнені категорії, розуміння себе громадянином. Дитина повинна вміти вільно володіти такими поняттями, як назва держави, розуміти, що Україна – це її рідна країна, знати столицю та великі міста України, розповісти про державні символи (впізнавати прапор України, знати гімн), шанувати традиції рідного краю. У сучасній українській педагогіці поняття «громадянське виховання» розглядається у працях О. Сухомлинської, П. Ігнатенко, Н. Косаревої, В. Поплужної та інших, але залишається невизначеним. Громадянське виховання має закликати до поваги закону та суспільства, і в той же час – розвивати ініціативу, відповідальність, вміння користуватись особистими свободами. Воно має формувати повагу до інших людей, виховувати толерантність у спілкуванні з іншими, вчити правилам суспільної політики. Спираючись на основні поняття, ми можемо зробити висновок про те, що громадянське виховання дітей дошкільного віку має включати в себе правовий, моральний та патріотичний компонент. Формування ціннісної моральної та правової практики дітей – одне з найважливіших завдань. Особливо важливо дати дітям знання про їхні права й водночас донести до свідомості дошкільнят, що вони не мають права порушувати прав інших людей. Навички моральної поведінки є невід’ємною складовою розвитку дитини, що визначають її вчинки, зумовлюють ставлення до навколишньої дійсності дорослих і однолітків. Адже важливо не лише те, як дитина поводиться, а й те, як вона приймає рішення про певний вчинок. Ми вважаємо, що у процесі пізнання дітьми моральних засад педагог має допомагати їм виховувати у собі самостійність, культуру спілкування. Отже, цілеспрямоване моральне виховання дітей є передумовою формування їх моральної активності – готовності до належної поведінки, вміння бачити необхідність своїх дій відповідно до моральних норм, домагатися утвердження їх у поведінці однолітків. Одним із компонентів громадянської обізнаності є патріотизм. Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення, для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих. Виховання високих громадянських почуттів потребує цілеспрямованої послідовної роботи. Її систематично здійснюють, знайомлячи дітей з явищами суспільного життя, народознавством, засобами мистецтва, практичної діяльності дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та.ін.) національні, державні свята. Базовий компонент дошкільної освіти України орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця. Важливим напрямком патріотичного виховання є прилучення до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Необхідно ознайомлювати дошкільників з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснювати зв’язок людини з минулим і майбутнім поколінням, виховувати інтерес до родинних і народних традицій. Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – звичаї, досвід, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має свої звичаї, традиції; поглиблюються знання дітей про творчу своєрідність нашого народу, характерні для рідного краю професії тощо. Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що кожний компонент громадянського виховання має свої особливості формування. Але слід пам’ятати, що громадянське виховання – це єдиний механізм, який потребує інтегрованого підходу і має проходити «червоною» лінією скрізь усі види діяльності дитини. Цей процес потребує інтеграції змістовних компонентів (морального, правового, патріотичного), а також інтеграції методів, засобів та форм громадянського виховання. Створення системи громадянського виховання в ДНЗ можна за допомогою впровадження народознавства, при цьому потрібно досягнути наступної мети: Освітня: знайомити дітей з національними цінностями українського народу; вчити та заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Дати знання про те, що українська мова – одна з найдавніших мов світу. Вчити відчувати красу, мелодійність української мови, пишатися нею; дати знання про державні та народні символи; формувати у дітей поняття про сім’ю, рід, родину; знайомити дітей із природним оточенням, з природоохоронною діяльністю в Україні; формувати у дітей емоційно-естетичне ставлення до навколишнього світу; знайомити дітей із яскравими зразками національного народно-прикладного мистецтва; вчити розуміти і поважати споконвічні традиції, звичаї, свята та обряди українського народу; формувати у дітей позитивні емоції: радість, відчуття прекрасного під час ознайомлення з народними традиціями, звичаями та оберегами українського народу; формувати емоційно-пізнавальну активність дітей; дати знання про моральні категорії: добро, справедливість, чесність, правдивість, працьовитість. Виховна: виховувати: почуття гордості за свій рідний край, свою культуру; почуття любові й поваги до своїх рідних, свого родоводу; інтерес і повагу до народних традицій, звичаїв та обрядів; цікавість до народної творчості; естетичний смак, любов до народно-прикладного мистецтва; гуманне, шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв народів, які населяють Україну, високу культуру міжнаціонального спілкування; позитивне ставлення до своєї національної культури; Розвивальна: розвивати: мовлення, увагу, мислення, пам’ять; самостійність та ініціативу, творчі здібності; спостережливість, уважність; Соціалізаційна: розвивати самосвідомість, самооцінку; створювати умови для реалізації пізнавальної й соціальної активності дітей; формувати почуття належності до певної нації, яке виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Система громадянського виховання в дошкільному навчальному закладі сприяє: всебічному розвитку особистості дошкільника через залучення до духовної скарбниці українського народу; підвищенню дитячого інтересу до пізнання свого роду, родоводу, до своєї Батьківщини; створенню творчої атмосфери в колективі; тісній співпраця педагогічного колективу з батьками у справі виховання дітей; збагаченню освітнього, предметно-ігрового, розвивального середовищ; сприянню професійному самовдосконаленню педагогів у процесі роботи.
Можна виділити найбільш ефективні методи роботи з народознавства, це – бесіда, інформування, дослідження, збирання фольклору, складання літопису сім’ї (родоводу), села, міста, краю, держави, організовуються вікторини, екскурсії в музеї; підсумкове узагальнення проводиться у формі свят народних ремесел, фольклорних фестивалів. У процесі вивчення народознавства вихованці глибше починають відчувати, що знання про рідний народ – це пізнання себе, свого родоводу, його культури, історії, усвідомлення нерозривної єдності із попередніми поколіннями, усім народом, його духовними скарбами. Основою громадянської самосвідомості є національні почуття – комплекс емоцій, які фіксують суб’єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість. Для реалізації завдань формування у дошкільників знань з народознавства створюється розвивальне середовище, метою якого: створення необхідних умов для високоякісного проведення заходів з українознавства (занять, дидактичних та рухливих ігор та ін.) Мета народознавчих заходів включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню і розвитку у дошкільників морально-етичних та громадських якостей: любові до рідного краю, міста, країни, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середовище, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, предметах побуту, праці, людських взаємин тощо. Згідно з народною виховною мудрістю, все оточення дитини (родинна обстановка, громадське життя, вулиця, навколишня природа) має позитивно впливати на формування особистості та формувати громадянське виховання дитини. Усе, що ми хочемо сформувати в дітей, насамперед треба розвинути у собі, особистий приклад дорослого - основне джерело, звідки дитина бере зерна істини. Діти шукають опору в гідному зразку, який може бути і дуже близьким, і віддаленим, залежно від рівня розвитку їхньої моральної свідомості, але завжди таким, що привертає увагу. Втілення в цьому зразку морального ідеалу полегшує і поглиблює залучення дітей до цінностей суспільства. В українському садочку дитина має занурюватися в українське середовище. Мовний режим повинен бути обов'язковим для всіх працівників садочка. І не останню роль має відігравати різна цікава національна атрибутика.
Комплексне заняття з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з народною символікою «Різноманіття України очима дітей»
Програмовий зміст: продовжувати знайомити дітей з національною українською культурою, традиціями та обрядами українського народу. Розширити знання дітей про калину, як символ рідної землі, батьківського дому, дівочої краси, вірності і вроди. Формувати у дітей уміння спілкуватися літературною мовою. Закріпити знання дітей про петриківський розпис та уміння малювати технікою штампу. Виховувати любов до рідної землі, української культури, обрядів, традицій. Попередня робота: вивчення віршів, загадок, пісень про калину, розучування хороводних ігор, проведення заняття з малювання «Дощечка для кухаря». Матеріал: вінок з калини, український рушник, дощечки, пензлики, фарби, серветки, склянки з водою, штампи з моркви, підставки для пензлів. Хід заняття Вихователь: Діти, подивіться, будь ласка, що знаходиться на мольберті. (Український рушник). Розгляньте його уважно, з чого складається візерунок. Чим вишитий рушник? Якими кольорами? (Чорний, червоний). Що означає чорний колір? (Земля годувальниця). А червоний? (Цвіт калини). Саме про калину, яку завжди любили і шанували в Україні, ми сьогодні поговоримо. Згадайте, коли цвіте калина? Якого кольору цвіт калини? В яку пору року дозрівають ягоди калини? Які вони? А де любе рости калина? (В лузі, біля води, біля криниці, у вологій місцині). Ви пробували ягоди на смак, розкажіть про них. (Ягоди калини дуже корисні, їх вживають люди і птахи). Я вам розповім, як калину використовували в давнину. Колись цвітом калини дівчата прикрашали коси, а ягодами калини прикрашали хати, взимку клали між вікнами, щоб червоні грона нагадували про щедре літо. А ще був звичай в Україні: класти у купіль дитини різні рослини, примовляючи побажання (купіль – це корито з водою, де купають немовля). У купіль хлопчика клали любисток, щоб любили, гілочку дуба, щоб був міцний, а також барвінок, щоб довго жив. У купіль дівчинки клали ромашки, щоб була рум’яна, любисток, щоб була люб’язна, калину, щоб була гарна та вродлива. А тепер скажіть, що роблять з калини у сучасному житті? (Печуть пиріжки, прикрашають весільні караван, лікуються калиновим чаєм). А як калина допомагає птахам? (Відповіді дітей) Які в неї лікувальні властивості? (Відповіді дітей) В народі калина – це образ вродливої, ніжної дівчини –українки. Це символ дівочої краси, кохання, вірності. Згадайте, які ви знаєте вірші, загадки про калину. * * * Нема цвіту більшого, Як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, Як мати дитині. * * * Вбралася в біле плаття, Як калина в білий цвіт. Вихователь: Поети оспівували калину в своїх віршах, в народі складено багато легенд про калину. * * * Посадіть калину коло тину, Щоб злагода була! Буде щедрою родина, Буде честь їй і хвала. * * * Посадіть калину коло хати, Щоб на всеньке, на життя! Стане кожен ранок святом, Дітям буде вороття. * * * Посадіть калину в чистім полі, Хай вона освятить час. Рід наш дуже любить волю. Хай же воля любить нас! * * * А щоб цвіт її не стерся, Не зів’янув в спориші, Посадіть її коло серця, Щоб цвіла вона в душі! Вихователь: Діти, розкажіть загадки про калину. - Не дівчина, а червоні стрічки має. - На якому дереві червоні хустки висять? - Навесні білим цвітом – восени червоним плодом. - За хатою в садочку, у зеленому віночку - Та в червоних намистах стала пава молода. - І збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти. - За намисто кожен смик, та й укине на язик. Вихователь: Добре, цікаві загадки. Український народ дуже любив і любить свята, які завжди супроводжувалися веселими іграми, розвагами, хороводами. Наприклад, на свято Івана Купала влітку дівчата плели з квітів вінки і вплітали в них листя калини, а хлопці розводили багаття і починалися розваги: водили хороводи, стрибали через багаття. Я вас запрошую у хоровод. «Ой є в лісі калина» А тепер настав час закінчити ваші роботи з малювання. (Діти розмальовують дощечки петриківським розписом і використовують штампи. По закінченню діти роздивляються свої роботи, милуються ними). Пісня «Зацвіла в долині».
Конспект розваги для дітей старшого дошкільного віку «Свято Різдва»
Мета: Закріпити уявлення дітей про традиції українського народу. Формувати інтерес до український народних пісень, ігор. Розвивати артистичні здібності; створювати веселий, святковий настрій. Вправляти в правильній вимові українських слів. Виховувати любов до національних цінностей. Обладнання: Інтер’єр української хати, накритий стіл хлібом, кутею, печивом, цукерками. Атрибути одягу кози, Різдвяна Зірка. Пісня Нова радість настала, Просим тебе, Царю, Яка не бувала, Небесний Володарю, Над вертепом зірка ясна Даруй літа щасливії Світлом засіяла. Цьому господарю. Де Христос родився, Даруй господарю, З Діви воплотився, Даруй господині, Як людина пеленами Даруй літа щасливії Убого повився. Нашій України.
Приходять колядники з зіркою (5 дітей з сумками). 1 дитина: Бігла Маруся по льоду, Загубила коляду. Ти, Оленько, не гуляй, Ти коляду пошукай! 2 дитина: Коляд, коляд, коляда, А дід з печі вигляда, А баба з пічурки – Гуляють у жмурки. Тітка Одарка: Бач, які, візьміть цукерки, Дам вам п’ятачок – затанцюйте гопачок! Танок «Гопачок». Ідуть музики, ведуть Козу, іде Василь. Хата прибрана (ікони, рушники, свічка, накритий стіл – хліб, печиво, кутя, цукерки). В хаті тітка Олена і її діти (2 хлопчики і дві дівчинки в українських костюмах). Тітка Одарка: Ой, впоралася, та приготувалася, пора б вже й хрещеникам прийти. Діти: Добрий вечір, щедрий вечір, хрещені мамо й тато, вітаємо вас з Різдвом! (Діти дають вузлик з гостинцями). Тітка Одарка – Добрий вечір, мої діти, заходьте до хати, буду вас частувати. Діти: Розкажіть нам, будь ласка, про Різдво. Тітка: Чи чули ви, мої любі, про маленьких колядників? Невже не чули? То ж послухайте. Колись давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні чарівні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали з путі, бо несли вони людям радісну вістку. Пісня тітки Одарки: По всьому світу стала новина, Діва Марія сина родила. Сіном притрусила, в ясла положила Господнього сина. Діва Марія Бога просила: «Пришли свої дари, Цар Небесний, Принеси дари Діві Марії З свічі воскової та з ризи шовкової». Заходьте до хати. Діти: Добрий вечір вам, господарям. Василь: Ми не самі йдем, Ми Козу ведем. Від хати до хати сіру волохату, З довгими ногами, з крутими рогами. Співають: Де коза ходить, там жито родить, Де коза рогом, том сіно стогом, Де коза туп – туп – там жита сім куп, Де коза хвостом, там жито кустом. Василь: Підійди ближче, Уклонися нижче Щедрій господарці. Тітка Одарка: Чим тебе почастувати? Коза: Дайте мірку жита, Щоб була я сита, Дайте мірку вівса, А зверху ковбаса, Коли того мало, Та ще й кусок сала. Всі діти: Щоб наша Коза весела стала Та й потанцювала. Танок Кози, музики грають. Тітка Одарка: Дякую тобі, Козо! Візьми подарунки. (частує всіх). Тітка Одарка: А зараз, дітки, давайте з вами пограємо. Спасибі, колядники, що ви прийшли мене втішили, бо все, що ви мені співали, ваші слова чарівні хай збудуться. Тітка Одарка: Ось і я в дзвіночки дзвоню, І до всіх примовляю. Щастя, здоров’я вам всім бажаю. Ще й віком довгим, Прибутком добрим. З святим Божеством, Божим Різдвом! Пісня «Радуйся». Тітка Одарка частує всіх дітей, дякує.
Заняття з розвитку мовлення в старшій групі на тему: «Різновид посуду, як предмет національного побуту»
Програмовий зміст: продовжувати знайомити дітей з побутом українського народу. Поглибити знання дітей про українську оселю, ознайомити з народними традиціями її прикрашання, з національним посудом. Уточнити знання про матеріали, з яких виготовляється посуд, про його використання в побуті. Залучати до гри з предметами посуду. Розвивати мовлення, збагачувати активний словник дітей на основі знань і уявлень про навколишнє, вчити розуміти зміст слів і застосовувати правильно, відповідно до змісту. Розвивати увагу, пам’ять, мислення, спостережливість. Виховувати інтерес і повагу до народних традицій. Методичні прийоми: ігрові, очні, мовленнєві прийоми. Матеріал: горщик, макітра, рогач, коцюба, качалка, мисник. Хід заняття: Організація дітей до заняття. Діти входять до Світлиці, вітаються. 1 – Добрий день вам, добрі люди! 2 – Хай завжди вам радість буде, 3 – Будьте здорові, щасливі, багаті, 4 – Хай лунає сміх у вашій хаті. – Нехай у вашій хаті будуть люди багаті! – Діти, куди ми з вами прийшли? ( До хати. До світлиці). – Так, до української світлиці. – Подивіться, скільки тут різних речей. – Що ви бачите? Які речі ви знаєте? (Піч). – Так, це піч, вона велика і дає багато тепла. – Як ви гадаєте для чого потрібна піч? (Взимку на ній можна погрітися. А ще у печі варять дуже смачний борщ, і картоплю, і кашу, і печуть хліб). – В давні часи піч розмальовували, щоб вона була красива. А що на нашій печі намальовано? (Квіти і півники). – Що ще ви бачите в світлиці? (Посуд). – Так, посуд. Подивіться на посуд, в якому варять борщ і кашу. Хто знає як він називається? (Це горщик). – А це, діти, макітра.(2-3 дит.) Як ви гадаєте з чого вона виготовлена? (З глини). – Так, із глини. Якої форми макітра? (круглої форми). Макітра круглої форми, глибока. Як ви гадаєте, що тримають у макітрі? (У ній тримають вареники, пиріжки, й вони довго залишаються м’якими і смачними). – Також у макітрі можна товкти часник із салом, щоб заправляти борщ. – Подивіться на форму горщика і макітри (пауза). – Які вони? (Знизу вони вузькі, а доверху розширені). – Як ви гадаєте навіщо? (Це для того, щоб зручно було брати). – Так, для того, щоб брати рогачем (2-3 дит.) і ставити у піч чи виймати з неї. – І ще тут є коцюба (2-3дит.) (показати). – Вона для того, щоб розгортати вугілля, поправляти дрова. Рогач і коцюба завжди стоять у куточку біля печі. – Що стоїть біля печі ? (Рогач (показують). Коцюба (показують). - А який ви ще знаєте посуд? (Глечик, миски, дерев’яні ложки, качалка). – Діти, а що роблять качалкою? (Качають тісто). – Наталка – Полтавко, бери-но качалку, Вранці покачай, вареників дай. – То чим, діти, тісто для вареників качають? Правильно, качалкою. Ось яка вона. – Дерев’яна. Без неї і зараз не може обійтися жодна господиня. – Діти, а зараз давайте пограємо в гру на уважність. – Я вам буду починати розповідати віршика, потішку. Ви ж, хто знає будете продовжувати, а після розповіді покажете той предмет, про який розповідалося. – Киця Мура, де ти була? – У бабусі. – Що робила. Миски била. Диби – диби Ішла баба по гриби, А дід по опеньки В неділю раненько….. Нарвали опеньки, Зварили опеньки, Поклали опеньки В макітру гарненько. Іди, іди, дощику, Зварим тобі борщику…. У новому горщику. – А де стоїть весь посуд? (На поличці). – Так. Ця поличка називається мисник. Як називається поличка? (Мисник). – А хто з вас пам’ятає з чого робили посуд? (Посуд робили з глини, або з дерева). – Так. А зараз давайте ще раз подивимося на посуд і пригадаємо як він називається. Роздивитись посуд і ще раз повторити назви. – Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру “Я маленький хлопчик, я маленька дівонька” Виходять діти в українському вбранні: хлопчик з дудочкою і дівчинка з сопілкою. По черзі промовляють слова: Хлопчик: - Я маленький хлопчик, Виліз на стовпчик. На дудочці граю, Пісеньку співаю, ду-ду-ду! (показати) Дівчинка: – Я маленька дівонька, Наче в полі квітонька, На сопільці граю, (показати) Пісеньку співаю Всіх вас розважаю, ля-ля-ля! (покружитися) Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи. – А зараз ми з вами пограємо в гру, яка називається «Куди покласти?» Вихователь викладає одну за одною картинки із зображенням продуктів харчування та страв, а діти, яких він викликає віднаходять з-поміж інших картинок зображення посуду, куди це можна покласти. – Молодці! – Отже, діти, де ми сьогодні з вами побували? (у Світлиці) – А про що говорили? ( національний посуд) – Що ми з вами гадали? (згадали пісні, потішки, вірші). – Все це надбання нашого українського народу, яке ми повинні шанувати. Діти прощаються і виходять із Світлиці.
Гра з народознавства для старших дошкільнят «Україна славиться майстрами»
Мета: закріплювати знання дітей про народні ремесла, про майстрів-умільців: гончара, різьбяра, коваля, вишивальницю, ткалю, майстра лозоплетіння; про особливості та знаряддя їхньої праці. Збагачувати словниковий запас назвами ремесел та професійних знарядь. Розвивати допитливість, увагу, пам’ять. Матеріал: великі тематичні картки із зображеннями народних умільців за роботою; по 5 малих карток до кожної великої із зображеннями виробів майстрів. Хід гри Гра проводиться з підгрупою дітей (залежно від кількості великих карток). Вихователь читає дітям вірш: Україна славиться Різними майстрами — Справжніми умільцями будь-якої справи: Килими барвисті На верстаті ткати, На гончарнім крузі З глини чаклувати, Сорочки та скатертини Гарно вишивати, Кошики та стільчики Із лози сплітати, Вироби із дерева Вправно вирізати, Диво із заліза В кузні виробляти. Ремесла ці ми знаємо У гру цікаву граємо! Вихователь пропонує обрати з великих карток ті, на яких зображені ремесла, про які йшлося у вірші, і розкласти утому ж порядку. На столі перед дітьми лежать перемішані набори малих карток. З них кожен з учасників гри має обрати потрібні й розмістити їх навколо великих, ніби пелюстки квітки. Перемагає той, хто першим правильно виконав завдання. Варіант 1: виконуючи завдання, дитина має сказати, як називають майстра і його ремесло, які ще вироби не намальовані і які особливості їхнього виготовлення (З чого? Де? За допомогою чого?). Варіант 2: гра проводиться лише великими картками. Діти розподіляються на дві підгрупи — одна імітує певні професійні рухи, а друга підгрупа впізнає їх віднаходить відповідну картку. Гра продовжується доти, доки є картки. Варіант 3: проводиться за правилами гри «Лото”. Примітка. Кількість великих малих карток можна збільшуати. До виготовлення маленьких карток доцільно залучити дітей у процесі образотворчої діяльності, художньої праці.
|
