Сторінка медичної сестри

Пам’ятка з попередження травматизму серед дітей дошкільного віку під час відпустки батьків

Шановні батьки та вихователі!

Будьте прикладом для дітей у виконанні правил безпечної поведінки. Аналіз причин травмування дітей свідчить, що більшість нещасних випадків була спровокована недбалістю дорослих. Враховуйте психологічні особливості дітей дошкільного віку: їхню цікавість, непосидючість, відсутність життєвого досвіду.

Діти погано сприймають заборони. Тому необхідно обґрунтовувати « не можна» в доступній для дитини формі.

Під час проведення екскурсій і прогулянок за межі дитсадка вихователь повинен враховувати:

- гігієнічні вимоги;

- погодні умови;

- визначити маршрут та подбати про безпечність переходу через дорогу;

- продумати міри попередження травматизму;

- забезпечити дисципліну;

- одягнути дітей відповідно до температури повітря: панамки, взуття, шкарпетки;

- узяти аптечку надання невідкладної допомоги при травмах;

- перевірити самопочуття дітей;

- дотримуватись вимог щодо визначення відстані пішохідних переходів;

- забезпечити питний режим дітей.

З метою успішного впровадження у практику ЗДО системи оздоровчих заходів працівники дошкільного закладу повинні:

- гартувальні процедури включити у кожний режимний момент;

- загартування здійснювати на фоні рухової активності, використовуючи різні процедури в залежності від конкретних умов ЗДО і стану здоров’я дітей;

- відмовитись від зайвого теплого одягу на повітрі та у приміщенні;

- забезпечити температуру приміщення у залежності від віку дитини;

- залучати дітей до ходьби босими ногами;

- застосовувати контрастні температурні впливи;

- постійно уникати передозування чи заниження дози фактору.

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ

Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих.

Спеціалісти відмічають високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.

Існуючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не засовуй пальці до розетки», «не розмовляй з незнайомими людьми» і т.і. ), є вказівкою не до реальних дій, а до заборони дій. Навряд чи подібний негативізм може дати бажані результати. Програма має чітко відповідати на питання : що може і що повинна зробити дитина у іноді критичній ситуації, аби не отримати ні фізичної, ні психічної травми.

Найбільш вдалою формою реалізації такої програми є , на наш погляд, ігровий тренінг. Для дошкільняти включення в гру просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосередковані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду.

Через ігрову ситуацію тренінг дозволяє кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.

Хід кожного заняття – тренінгу визначається реакцією дітей, їх рівнем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для вирішення.

Це можуть бути наступні питання:

- як вести себе, якщо заблукали на вулиці, в магазині, на вокзалі;

- як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;

- як позбавитися від спілкування з настирливим перехожим;

- як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоходів;

- як вести себе, якщо порізав палець тощо.

Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяє розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає обачливішою.

Як свідчить практика, переваги ігрового тренінгу полягають ще й в тому, що він має психопрофілактичний ефект. Зустріч з ситуацією, яка може спричинити травму, навіть розповідь про неї викликає у дитини страх. Програвання ж ситуації дозволяє зняти його або зменшити напругу. У той же час при проведенні ігрового тренінгу з основ безпеки не можна ототожнювати гру з реальністю (якщо до квартири спробують залізти крадії, ти можеш вести себе так, як у цій грі). Даючи таку інструкцію, дорослий підсвідомо підтримує тривожні очікування дитини у той час, коли перед ним стоїть зовсім інше завдання – заспокоїти дитину, але при цьому ненав’язливо дати їй модель поведінки в небезпечній ситуації. Важливо також, щоб гра не нагадувала екзамен. Не варто зводити ситуації лише до запитання : «Як треба вчинити у такому випадку?» Не обов’язково вводити в гру елементи чарівної казки – це може відволікати дітей від основної мети.

Знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.

Здоров'я дітей в наших руках

Всі ми розуміємо, що міцне здоров'я - це дуже важливо, а здоров'я дітей - особливо! Недарма народна мудрість говорить «Бережи здоров'я змолоду». Але сьогодні стан дітей викликає велику тривогу. Згідно зі статистикою тільки 1 дитина з 10 дітей вважається умовно здоровим, та й то, поки його повністю не обстежують. А решта дев'ять дітей?! Це ж 90%! Виходить, що більшість дітей дитсадівського віку вже мають букет захворювань. Тому однією з найголовніших завдань батьків, дошкільних установ та лікарів - збереження і зміцнення здоров'я.

Навряд чи хто сумнівається в тому, що «хвороба легше запобігти, ніж лікувати». Але найчастіше «поки грім не вдарить», батьки не приступлять до якихось дієвим заходам. Треба пам'ятати, що багато чого в цьому житті залежить від нас самих. Хоча в сучасному світі людині все складніше зберігати своє здоров'я. Ритм великого міста призводить до того, що ми часом забуваємо про найголовніше. Від нашої вічної гонки в першу чергу страждають діти. Їх організм ще недостатньо сформований і занадто ранимий, а тому поки ще не може повною мірою впоратися з впливами зовнішнього світу.

Від чого ж залежить здоров'я дітей?

Як правило, це результат дії кількох чинників, а саме:

емоційний стан в сім'ї і в дитячому садку;
спосіб життя;
якість харчування;
спадковість;
екологія;
рівень медицини.

Деякі з цих факторів об'єктивні, а на деякі ми можемо впливати. Не так вже це і важко дотримуватися здорового способу життя: замінити чіпси на кукурудзяні пластівці, цукерки - на сухофрукти, кока-колу на компоти і морси, відвідування Макдоналдс - на походи в ліс, а сидіння перед телевізором - прогулянками на свіжому повітрі. Потрібно лише почати. Адже якщо задуматися, скільки потім часу, сил, нервів і грошей піде на лікування!

Поради фахівців

Звичайно, зовсім позбавити дитину від захворювань неможливо. Але зменшити їх кількість, тяжкість або тривалість цілком реально. Сьогодні ми звернулися за радами до фахівців. У кожного з них своя специфіка, а завдання - одне - попередити хворобу. Їх рекомендації напевно не здадуться вам чимось новим - швидше забутим старим.

І почнемо ми з рекомендацій наших психоневрологів, оскільки дитина може бути здоровим тільки тоді, коли його емоції вільні, а психіка не пригнічена. Не дарма кажуть, що більшість хвороб від нервів. Поведінка дитини, її страхи і комплекси відбиваються на всьому його організмі.А якщо дитина росте врівноваженим, спокійним, добрим, тоді він менше хворіє і швидше одужує. Тому, побільше спілкуйтеся зі своєю дитиною, при цьому відкидайте думки про свої проблеми і турботи, знайдіть в собі сили для збереження дитячого світу відносин.

Поради психоневрологів:

Кожній дитині (та й дорослому теж) потрібні любов, увага і ніжність. І якщо ми не дамо любові нашим дітям зараз, ми не отримаємо її від них у майбутньому. Частіше обіймайте і цілуйте своєї дитини, намагайтеся зрозуміти свою дитину, розмовляйте з ним «по душах», діліться своїми почуттями, все пояснюйте, не бійтеся «опускатися» до рівня дитини і грати з ним в його дитячі ігри. Все це допоможе вам і вашій дитині стати кращими друзями.
Не змушуйте і не карайте дитину, а хваліть, підтримуйте і заохочуйте. І тоді ваша дитина і гори зверне.
У спілкуванні з дитиною уникайте подразнення, наказів, команд, попереджень, погроз, поступок, нездійсненних обіцянок, моралей, настанов, моралей, тривог, негативних емоцій, агресії, злості, невпевненості, шантажу, стогонів, засуджень, несправедливості, причіпок, принижень, порівнянь , зайвої опіки, сили. Інакше в дитини може розвинутися невпевненість в собі, тривожність, страхи, проблеми в спілкуванні або байдужість, некерованість та агресивність.
Не кажіть дитині: «Я тебе не люблю!», «Ти поганий», «Ти повинен ...», «Я віддам тебе міліціонерові», «Як ти мені набрид!", "Відчепись!», «Я з тобою не розмовляю» . Адже дитина сприймає це в буквальному сенсі.
Дитині буде приємно, якщо ви говорите йому: «Я тебе люблю!», «Я тебе розумію, ти хочеш ...», «Що б я робила без тебе?!», «Іди до мене!», «Як я рада, що ти ... »,« Спасибі, ти справжній помічник »,« Як у тебе здорово це вийшло! »,« Що ти обираєш? »,« Розкажи, що з тобою »і т.п.
Для дитини має бути кілька певних заборон та вимог, з поясненням причин та їх наслідків: «На вулиці не можна розмовляти з незнайомими людьми, тому що бувають злі, недобрі люди, які можуть сильно образити тебе».
Не робіть за дитину те, що він може зробити сам, але завжди приходите до нього на допомогу, якщо він її потребує, а тим більше, якщо просить про це. Таким чином, ви покажіть дитині, що з будь-якої ситуації є вихід. А з часом дитина навчитися і сам вирішувати всі проблеми і приймати рішення.

Поради педіатрів:

Вітамінотерапія і профілактика дефіциту мікроелементів дозволить підвищити стійкість дітей до різних інфекцій, прискорить терміни одужання, підвищить фізичну і розумову працездатність.
Використовуйте безпосереднє зміцнення імунітету з допомогою найпростіших засобів - сиропу шипшини, меду, часнику (подрібніть часточку і залиште в кімнаті на блюдце), лимона, елеутерококу.
Важливо повноцінне харчування: якісне, різноманітне і збалансоване, багате вітамінами, мінералами та мікроелементами.
Дотримуйтесь основні режимні моменти: як можна частіше бувайте з дітьми на свіжому повітрі, що посприяє придушення розвитку багатьох вірусів. Укладайте дитину спати вчасно, даючи йому тим самим можливість повністю відновити сили.
По можливості обмежте кількість контактів дитини з можливими джерелами інфекцій (уникайте поїздок в міському транспорті, якщо в родині хтось захворів - використовуйте марлеві маски, частіше мийте руки і т.д.).
Щадне загартовування (привчайте дитину приймати повітряні ванни, ходити в полегшеному одязі (влітку - босоніж і на босу ногу, спати в кімнаті з відкритою кватиркою частіше провітрюйте приміщення).
Заохочуйте рухову активність дитини і прилучення його до спорту.
Добре допомагають поїздки до моря.

Поради лікаря батькам

МІНІ-ЛЕКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «Мультимедіа і діти»

ТБ, відео, комп'ютер набувають все більшої популярності в зв'язку з їх технічним взаємовпливом у багатьох будинках приватне

життя та інтереси обертаються виключно навколо них.

Чому телевізор «не для дітей»?

Під час перегляду телевізора очі нерухомо сконцентровані на екрані, на якому рухається зображення. Що ж відбувається, коли в усьому світі величезна кількість дітей 3-12 років дивляться телевізор по 4-6 годин в день? Як раз в тому віці, коли фізична активність і рух є найважливішими факторами гармонійного розвитку, дитина зачаровано сидить перед екраном в застиглій позі, так як нерухомість очних м'язів передається і всієї іншої мускулатурі. Лікарі називають таке руховим застоєм - але це сильно зменшена небезпека формулювання, що змушує замислитися, в чому тут справа - просто чи в бездумності або у свідомому введенні в оману. Адже проблема полягає не в пасивності м'язів, а в пасивності волі, що управляє м'язами. Те, що при цьому відбувається, - атака на вольову здатність людини, що обумовлює його самостійність, власну активність. Тут має місце зниження, деградація активності, застої волі, а тим самим і деградація особистості.
При цьому зоровий процес відбувається ненормальним чином, оскільки при звичайному розгляді м'язи очей здійснюють різноманітні рухи і як би «оббігають» спостережуваний об'єкт. Крім того, жоден колір і жодна пропорція не збігаються з реальними, тривимірне проектується на площину. Задіяні тільки два органи чуття: зір і слух, всі інші перебувають в пасивності. Це призводить до роз'єднання їх функцій.

Стимуляція пасивного сприйняття інформації центральною нервовою системою
Обробка вражень, що проникають в мозок з екрана, відбувається інакше, ніж при нормальному, активному процесі зору, коли очі постійно рухаються і сприймають найтонші відтінки кольорів і реальні предмети одночасно з усіма іншими органами чуття. Потік інформації, що йде з екрана, дуже сильно перевищує здатність дошкільника до сприйняття і самостійного осмислення. Дитина вихоплює то одне, то інше і часто не може встановити взаємозв'язків між картинками і почутим текстом. Відбувається стимулювання мозку до уривчастому й асоціативному мисленню, а в цілому до пасивного сприйняття того, що відбувається, тому що власне активне сприйняття в даному випадку просто неможливо. Знаходяться в процесі розвитку тонкі нервові зв'язки мозку дошкільника за допомогою цього стимулювання перетворюються таким чином, що мозок стає інструментом пасивної розумової діяльності, тобто малопристосованому до активного і творчого мислення.

Провокування агресивно-неспокійної поведінки

       Подивившись телевізор, дитина входить в стан такого ж неприродного рухового порушення, як і той неприродний стан повної нерухомості, в якому він знаходився під час перегляду. Ця гіперзбудженність пов'язана не стільки зі змістом переглянутих передач (жорстоких, дурних або пізнавальних), скільки з цієї вимушеної нерухомістю перед екраном. Тому діти деякий час після перегляду телевізора не можуть нічим займатися, схильні до агресії, перебувають у поганому настрої і ведуть себе зухвало. Негативний зміст передач тільки підсилює ці прояви.
           Діти, виховані без телевізора, є кращими товаришами для ігор!
           Діти, які регулярно дивляться телевізор, відрізняються від інших дітей тим, що вони:
• в спілкуванні з іншими людьми не відчувають дистанції і неуважні;
• складно вступають в особистий контакт;
• охоче корчать гримаси і майже не дивляться в очі;
• часто відповідають поверхнево і стереотипно, їх інтерес до речей неглибокий;
• мало читають, вважають за краще розглядати картинки (комікси і т. п.);
• активно не осмислюють прочитане і побачене;
• володіють зниженою здатністю до концентрації.

         Відбувається стимуляція схильності до алкогольної, медикаментозної та наркотичної залежності, так як діти звикають отримувати враження і душевні переживання без особистих зусиль, просто натискаючи кнопки.
         Виникає глибоке порушення розвитку волі, т. к. діти нерухомо сидять перед екраном і не можуть проявляти своєї природної активності і схильності до наслідування.
         Розвиток мови, згідно з дослідженнями, істотно сповільнюється.

Коли діти стають вбивцями

Для дітей вбивати протиприродно. Вони вчаться цьому, зустрічаючи насильство і жорстокість вдома і, що більш поширене, зустрічаючи насильство як розвагу на телебаченні, в кіно, інтерактивних відеоіграх. Коли ми, людські істоти, охоплені злістю чи страхом, ми підпадаємо під дію середній частині мозку, яка в цілому утримує нас від вбивства. Кожна людська істота має вроджений імунітет до вчинення насильства.

В силу свого фізичного і фізіологічного розвитку, діти не можуть знаходити різницю між фантазією та реальністю. Це означає, що коли дитина бачить по телевізору стрілянину, побиття, деградацію, вбивство, для нього це реально відбувається. Дозволяти дошкільнику дивитися кіно, в якому він спочатку звикає до героя фільму, а потім спостерігає, як його новий друг побивається, моральноh2 class= і психологічно еквівалентно тому, що ви познайомите дитини з новим товаришем, дозволите йому грати з ним, а потім уб'єте його на очах у дошкільника.
• Вироблення умовного рефлексу.

Наші діти бачать картини людського страждання і смерть. З чим вони у них асоціюються? З їх улюбленими напоями, солодощами, тобто руйнується імунна система проти насильства і діти робляться здатними отримувати задоволення від насильства.
• Вироблення рефлексів на певні дії (стимул - реакція).

Хороший зразок подібної вироблення рефлексів - тренажер для льотчиків. Коли люди перелякані або в гніві, вони роблять те, що робити привчені. Привчені на рівні умовного рефлексу.
Наскільки ми повинні бути стурбовані тим фактом, що наші діти в інтерактивних іграх набувають ті ж самі рухові навички? Діти, ніколи в своєму житті не брали в руки зброю, раптом його беруть і користуються ним з вражаючою точністю і ефективністю. Чому? Тому що є відеоігри.
• Рольові моделювання.
Ефект наслідувальних вбивств немов вірус. Неважливо, чим людина займається. Якщо ви покажете його по телевізору, ви зробите його знаменитим, і знайдуться люди, які захочуть його наслідувати, з ним змагатися.

Комп'ютерні ігри теж бувають небезпечними

Загальн им для всіх комп'ютерних ігор є те, що зустріч людини зі світом зводиться до дії і протидії, а дії - у тому числі і так звана творчість - можливі тільки в рамках схеми, межі якої задані комп'ютером. Які позитивні результати досягаються при цьому? Без сумніву, стимулюється пильність і готовність до реакції, але на якому матеріалі? Дитина входить в ілюзорний, спотворений світ, який дуже мало узгоджується з дійсним навколишнім світом.

Чомусь вважається, що комп'ютер «хороший», тому що з ним можна взаємодіяти і в ньому немає рекламних заставок, а телевізор «поганий», бо з ним не можна взаємодіяти і він показує багато реклами. Відео - це теж «добре», тому що там теж немає реклами. Для дитини всі ці три інформаційних джерела забезпечують інтелектуальне збудження при мінімальній роботі м'язів.

        Використання ЗМІ означає, що ми вчимо дітей досліджувати світ за допомогою комп'ютера, а не за допомогою рук, ніг і уяви.
         3-річній дитині найбільше необхідні любов, особистий контакт і, перш за все, турбота. 4-5-річні діти повинні розвивати соціальні навички і вчитися взаємодіяти з іншими. Їм треба грати з справжніми предметами, а не з віртуальними картинками.
       Надійність і вміння викликати довіру ніколи не можна буде отримати з Інтернету, і через 100 років не можна буде навчитися спілкуватися з людьми за допомогою комп'ютера. Навпаки, той час, який ми проводимо, лазячи по Інтернету, - це час, за який наша здатність спілкування з людьми, швидше, погіршується. Для того, хто воліє жити в світі, де люди ізольовані один від одного, і в суспільстві, в якому люди не уживаються один з одним, найкращим способом буде помістити дітей у комп'ютерний простір і веліти їм спілкуватися один з одним тільки електронним чином.

Рекомендації батькам

1. Не залишайте дітей наодинці з телевізором!
Дорослі взагалі не повинні включати дітям програми, які, як вони підозрюють, перевищують можливості дитячого сприйняття, - треба вибирати більш підходящі для дітей програми. Але в будь-якому випадку їм слід розуміти, що їх обов'язок - бути поряд з малюками під час перегляду, навіть якщо мова йде про виключно «дитячих» передачах, здавалося б, повністю доступних дітям. Дитині майже постійно хочеться ставити питання або робити зауваження, якими йому треба поділитися з дорослим, а для цього потрібно зробити так, щоб образи не придушували його, а, навпаки, щоб він міг опанувати ними і осмислено переробити все побачене. Крім того, діючи таким чином, дорослий може заохочувати в дітях усвідомленість перегляду (і процес зорового сприйняття взагалі), а це і є головна умова, щоб дитина не дивилася пасивно те, що їй покажуть.
Тому доцільно ще раз назвати чинники, які діють при перегляді телепередач:
• Фактор 1. Зміст і жанр передачі (скажімо, інформаційна програма, художній фільм, мультфільм і т. д.). Цей фактор усвідомлюється усіма телеглядачами і, як правило, привертає їхню увагу, а часто здається навіть єдиним визначальним фактором («обговорення програм»).
• Фактор 2. Залежність від камери глядацького погляду, що сприймає всі спецефекти (наплив, монтаж, зміна кадру, зміна перспективи і т. д.). Цей фактор, як правило, йде від свідомого сприйняття або, у всякому разі, відчувається дуже смутно, якщо, наприклад, сцени змінюються занадто часто або раптово. Глядач взагалі не помічає глибокого впливу цих засобів на свою емоційну сферу, свої симпатії та антипатії, настрої і оцінки.
• Фактор 3. Різні фізіологічні впливи екрану, незалежні від особливостей програми і пов'язані з фізичною нерухомістю глядача. Цей фактор має найбільш глибокий вплив. Він позначається на обміні речовин і нервових процесах людського організму, що протікають нижче порога усвідомлювання, тобто на несвідомому рівні. Тут закладається те, що виявляється набагато пізніше, коли фізіологічні впливи вже призводять до стійких змін. Цей третій чинник, до цих пір найменше турбував дорослих, для дитини має вирішальне значення. Адже «вікна» його тілесно-фізіологічного розвитку розкриті ще так широко, що телеекран впливає на нього до самих глибин, і цей вплив виявляється необоротним.

        Навіть якщо на каналі йдуть виключно нешкідливі дитячі передачі, вільні від насильства й реклами, це ще далеко не виправдовує дозволу дивитися телевізор скільки завгодно. Адже чим більше час перегляду, тим сильніше вплив другого і третього факторів, настільки негативне, що допускати його не можна ні в якому разі.

2. Обмежуйте час перегляду, спонукайте дитину до активності!
        Не меншу важливість, ніж вибір програм, має для дорослого свідоме обмеження часу перегляду, співвіднесені з конкретною стадією розвитку дитини. Можна з упевненістю стверджувати, що звичайне нині для 6-8-річних дітей переглядові час, що становить 20-30 годин на тиждень, а то й більше 100, занадто велике. Дорослий (батьки, вихователь) повинен намагатися надавати дитині якомога більше місця і часу для творчих ігор, для отримання живого чуттєвого досвіду і енергійної активності. Раз за нинішніх умов самі діти часто не знають, як проявити себе на цьому поприщі, дорослим треба напружитися і тут, щоб дати їм відповідні імпульси. Окупиться будь-яке, навіть найменше зусилля в цій галузі - можна навіть сказати, не буде більшого вкладення в подальше життя дитини, ніж щоденне читання йому вголос або власні оповідання, які замінять інформацію мас-медіа; добре поспівати разом з ним, залучити його в щоденну домашню роботу, пограти з ним в рухливі ігри або заохотити до різних виробам, щоб через якийсь час він міг продовжувати самостійно.

3. Заохочуйте творчість образів!
        Неможливо переоцінити, наскільки велика відповідальність дорослих за суворе обмеження переглядового часу. Ще один довід на користь цього надають результати новітніх досліджень, проведених американськими фахівцями в галузі фізіології головного мозку: вимірюючи активність мозку у дітей, вони констатували, що надмірне споживання телебачення веде до спустошливим для мозку наслідків: «У дітей, що проводять перед телевізором щодня по 10 -15 годин, кора головного мозку подібна пустелі », - резюмує в повідомленні для преси фахівець з фізіології органів чуття Хорст констатує:« Вони страждають повною втратою здатності уяви ». Деякі діти навіть не в стані намалювати по пам'яті побутові предмети, скажімо, чашку.

Цей разючий приклад показує, що поставлено на карту: здатність творити образи - свідомо породжувані або вільні образи фантазії - пригнічується тим сильніше, чим більше дитина дивиться телевізор, і з часом втрата цієї здатності стає незворотною. Телевізійні образи відверто обстрілюють ззовні здатність фантазії і творчої уяви.

Бережіть здоров'я Ваших дітей!

«Отруйні ягоди та рослини»

Природа в своєму арсеналі має як лікарські, так і отруйні рослини та ягоди. Більшість з них не відомі городянам, та й сучасні сільські мешканці не завжди на них розуміються. Тому батькам треба дуже добре знати, як виглядає та чи інша отруйна рослина (ягода), щоб мати уявлення, яку допомогу треба надати дитині, що отруїлася. Познайомтеся самі та познайомте дітей із зовнішнім виглядом наступних рослин (ягід).

Блекота чорна (інша назва — беладона, дурман звичайний). Росте здебільшого на пустирях. Дрібне насіння знаходиться в коробочках і нагадує макове. Отруйними є насіння, листя і коріння. При отруєнні спостерігається розширення зіниць, змінюється серцебиття. У важких випадках можуть виникати галюцинації, порушення дихання.

Аконіт джунгарський. Входить до спиртової настойки, яку використовують при лікуванні радикуліту. Отруїтися можна, помилково вживши ліки всередину. При отруєнні відчувається жар, слинотеча, оніміння різних частин тіла. У важких випадках - судоми, порушення слуху, зору, зупинка дихання. Смерть може настати від серцевої недостатності!

Чемериця. Отруйні всі частини рослини. При отруєнні чемерицею
спостерігається пригніченість нервової системи, блювота, діарея, втрата свідомості.

Конвалія. Отрута знаходиться в ягодах, стеблі та листках.

Вороняче око. Від стебла росте кілька листків, а всередині розміщена блискуча чорна ягода. Отруйні всі частини рослини, а ягода найбільш
небезпечна.

Паслін. Отруйні всі частини рослини.

Вовчоягідник. Росте в підліску. Невеличкий кущ з рожево-бузкового кольору квітками. На кінець літа вистигають яскраво-червоні ягоди, які надзвичайно отруйні! Сік із пагонів цієї рослини може викликати опік.

Болиголов плямистий. Має синювате голчасте стебло, вкрите темно-червоними плямами. Отруйне стебло, насіння і листя. Легка форма отруєння - блювота, діарея. Важка форма — параліч м'язів. Може наступити смерть через параліч м'язів грудної клітини!

Папороть. Отруйне кореневище рослини.

Перша допомога при отруєнні рослинами та ягодами:

негайно викличте лікаря;

терміново промийте потерпілому шлунок;

допоможіть викликати блювоту;

при отруєнні аконітом і болиголовом промийте шлунок блідо-рожевим розчином марганцевокислого калію;

залийте та змішайте з невеликою кількістю води 20—30 пігулок активованого вугілля та дайте випити потерпілому;

через 2-3 години (за умови домашнього лікування) повторно мийте шлунок;

при наявності судом в рот потерпілого вставити держак,
обгорнений тканиною, щоб запобігти порушенню дихання.

ПАМ'ЯТКА «ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ»

Ідентифікація грибів

Їстівні гриби

Отруйні гриби

білий гриб

маслюк

сироїжка

підберезник

підосичник

лисичка

опеньок

печериця

мухомор

бліда поганка

несправжні опеньки

несправжні лисички

сатанинський гриб

строчок

Слід пам'ятати, що організм дитини не сприймає грибів, бо у них ще не виробляється особливий фермент,, здатний переробляти цю важку для шлунку їжу! Найотруйніші гриби відомі всім, навіть маленьким дітям. Але, незважаючи на це, дуже багато отруєнь трапляється саме через те, що люди плутають їстівні гриби з отруйними.

Мухомор легко відрізнити за характерним забарвленням шапки.
Треба зважати, що не завжди цей гриб має червоне забарвлення. Іноді він буває рожевим і навіть сіруватим (так званий пантерний мухомор), але білі цятки завжди вказують на його належність до отруйного сімейства.

Опеньок несправжній. Дуже схожий на звичайний опеньок, росте також на пнях. Але на відміну від коричневого їстівного гриба, шапка має жовтий колір та зеленуваті пластинки;

Сатанинський гриб схожий на маслюки, але на зломі м'якоть синіє і шапка, на відміну від маслюків, не липка.

Бліда поганка відрізняється характерним розширенням-спідничкою
внизу тонкої білої ніжки. Цей гриб дуже часто плутають із сироїжкою та печерицею. Саме такого розширення не мають ні сироїжки, ні печериці.

Увага! Отруєння блідою поганкою може проявитися лише через
12—24 годин, коли в організмі вже сталися зміни, несумісні з життям. Тому саме від цього гриба найбільш висока смертність. Слідкуйте за станом дитини!

Перша допомога при отруєнні грибами:

негайно викличте лікаря;
терміново промийте потерпілому шлунок;
допоможіть викликати блювоту;
для очищення кишечника дайте потерпілому проносне та поставте
клізму;
дайте хворому підсолену воду чи міцний чай.

ПАМ'ЯТКА «ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ»

Сучасні хімічні засоби є нашими помічниками в побуті, сільському господарстві та на виробництві. До хімічних речовин належать отрутохімікати, препарати побутової хімії (косметичні й миючі засоби, плямовивідники, лакофарбові вироби), інсектициди (хлорофос, карбофос, дихлофос тощо). При хімічних отруєннях має місце різний підхід до виведення отрути з організму. Тому використовуйте наступну градацію.

Використовувати напої (негазована вода, чай, соки) дозволяється при отруєнні: ацетоном, антифризом та каустичною содою; горілкою та парфумами; дезодорантом та лаком для нігтів; дезинфікуючими засобами та хлором; зубною пастою та кормом для домашніх тварин; взуттєвим кремом, лугом, милом, оцтовою есенцією та соляною кислотою; мишачою отрутою та засобами для травлення комах; тютюном та барвниками у фломастерах.

Викликати блювоту, щоб вивести отруту з організму необхідно при отруєнні: антифризом, горілкою, лаком для нігтів, мишачою отрутою, парфу-
мами, тютюном.

Дати кілька пігулок активованого вугілля, щоб абсорбувати отруту, яка залишилася в організмі, рекомендується при отруєнні: ацетоном, барвниками у фломастерах, бензином, засобами від комах, кормами домашніх тварин, кремом для взуття, лаком для нігтів,мишачою отрутою, тютюном та фарбами.

Не викликати блювоту, тому що названі субстанції можуть завдати
більшої шкоди, якщо вдруге пройдуть стравоходом, при отруєнні: бензином, засобом для дезинфекції, інсектицидами, каустичною содою, лугом, оцтовою есенцією, соляною кислотою, фарбами, хлором.

Дати невелику кількість жирних вершків чи шматочок вершкового
масла, щоб розчинити пінні хімікати, потрібно при отруєнні: дезодорантом, милом, шампунем.

УВАГА!!!

Відпоювати молоком не можна, бо воно посилює всмоктування отрути.

Майже при всіх видах хімічних отруєнь відразу після надання першої допомоги слід викликати швидку допомогу або негайно доставити
дитину до лікарні.

За умови задовільного стану дитини можна скористатися порадами
лікаря та не викликати швидку допомогу при отруєнні дезодорантом,
зубною пастою, кормом для собак та кішок, кремом для взуття, милом,
шампунем, парфумами.

ПАМ'ЯТКА «ОТРУЄННЯ ЛІКАМИ ТА ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»

Діти з великою цікавістю ставляться до ліків та лікарських засобів:по-перше, вони вважають їх корисними, бо вони допомагають їм видужувати; по-друге зараз сучасні препарати часто виготовляють у привабливій формі і приємними на смак (деякі нагадують за смаком та ароматом цукерки). Тому й потрібно тримати аптечку далі від поля зору та досяжності дитини. Якщо ж біда сталася, то перша допомога повинна бути надана якісно і вчасно. Слід зауважити, що ліки — це також до деякої міри хімічні речовини. А тому й на них розповсюджується градація першої допомоги.

Якщо дитина проковтнула кілька пігулок аспірину, антибіотиків, засобів від кашлю та головного болю, а також снодійний препарат, необхідно виконати наступні заходи:

відпоїти водою, чаєм чи соками;
викликати блювоту;
дати кілька розтовчених та змішаних з водою пігулок активованого
вугілля.

При потраплянні в організм дитини вітамінних препаратів можна обмежитись відпоюванням та викликом блювання, а валеріани — тільки прийомом великої кількості рідини.

Якщо дитина отруїлася нашатирем чи йодом, необхідно її відпоювати, але не доводити до блювання, бо при повторному проході цих субстанцій через стравохід можуть виникнути опіки слизової оболонки.

Після надання першої допомоги дитину необхідно відтранспортувати до лікарні. У деяких випадках при умові нормального самопочуття і отримання професійної консультації госпіталізація необов'язкова.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;
не дозволяти дітям розводити багаття;
не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;
не дозволяти користуватися газовими приладами;
не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за
відсутності дорослих;
не залишати малолітніх дітей без нагляду;
не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;
не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;
не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);
не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);
не сушити речі над газовою плитою;
не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;
не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;
не палити в ліжку.

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем.
Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101»

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

подзвонити до служби порятунку за номером «101»;
викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

— негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;
при евакуації з висотного будинку більше щансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;
пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше
біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;
при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує
і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;
намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;
до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;
за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;
вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;
не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжим притоком кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перщі хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу| субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДС є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
вчити дитину користуватися дверним вічком;
не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102,103, 104;
забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети — вони можуть бути небезпечними;
забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
не дозволяти дражнити тварин;
не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
не дозволяти визирати у відчинене вікно;
вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишеню з особистими даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

Телефон виклику міліції – «102»

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО
ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правил дорожнього руху;
не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, своїм прикладом не заохотити дітей;
вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;
на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;
при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити
дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди
здатна оцінити дорожню ситуацію;
не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;
вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус — позаду);
не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Сподіваємося, що Ви прислухаєтесь до наших порад!

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПІД ЧАС ВІДПУСТКИ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Щоб не допустити травмування дитини під час вашої відпустки, щоб не зіпсувати довгоочікуваний відпочинок, закликаємо вас відповідально поставитися до наступних рекомендацій:

під час перебування на свіжому повітрі в літній день захищайте голову дитини панамою;
регулюйте перебування дитини під сонцем, щоб запобігти опікам шкіри;
користуйтесь спеціальними спреями та захисними кремами для захисту від ультрафіолетового опромінення;
дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не зазнав переохолодження;
не залишайте дитину біля водойми без нагляду;
не дозволяйте дитині купатись та стрибати у воду в неперевірених
місцях;
для купання обирайте незасмічені місця з твердим дном, без водоростей та мулу;
не дозволяйте дитині запливати на глибину, яка перевищує зріст
дитини, на гумовому матраці чи іграшці без супроводу дорослого;
забороняйте самостійно користуватися човном, плотом;
не допускайте надмірних пустощів у воді (не можна зненацька лякати, утримувати одне одного під водою, жартома кликати на допомогу);
забороняйте ходити до лісу без супроводу дорослого родича;
під час перебування з дитиною в лісі не збирайте та не знайомі ягоди, рослини та гриби;
не розводьте в лісі багаття під час посухи; а за необхідності вогнище на відкритому місці; після використання залийте водою та засипте землею всі залишки;
обстежте місця установки намету з метою уникнення зустрічі зі зміями, бджолами, мурахами, павуками;
для походу в ліс одяг дитини підбирайте таким чином, щоб максимально захистити її від комах, кліщів та іншої небезпеки;
не засмічуйте навколишнє середовище та не залишайте жодних слідів свого перебування.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись таких санітарно-гігієнічних правил:

утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;
мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;
овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;
пити тільки переварену або бутильовану воду;
у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи
в'яленою рибою, а також м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;
не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);
не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;
під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;
уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;
при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру в дитячому закладі;
не займатися самолікуванням.

Шановні батьки, радимо своєчасно проводит и профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.

Швидка медична допомога – «103»

ВИХОВАННЯ УДІТЕЙ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ
І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ

Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою
любов.

Оцінюйте кожну самостійну справу дитини Позитивно.

Намагайтеся помітити позитивні зміни в дитині і не забудьте похвалити її, навіть якщо ці зміни незначні.

Пам'ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали ви
сприяєте розвитку у дитини впевненості у собі.

Намагайтеся вчити дитину, як виправити негарний вчинок.

Висловлюйте своє ставлення до незалежної поведінки дитини ясно
і однозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

Розмовляйте з дитиною в тоні поваги та співробітництва.

Залучайте дитину до процесу прийняття рішень.

Пам'ятайте, що ви навчаєте дитину на власному прикладі.

Намагайтеся уникати пустих погроз.

Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх визнаний дорослими, є мірилом її цінності.

Рахуйтеся з думкою дитини — дитина має право бути невдоволеною, навіть обуреною, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку.

Залучайте дитину до вирішення проблемних ситуацій.

Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів — вони викличуть у дитини лише негативні емоції, аж ніяк не вплинувши на виправлення поведінки.

Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.

Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити;
давайте їй посильні завдання та доручення.

Шановні батьки! Пам'ятайте, що тільки любов та шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості!